|
|
 |
Нематеріальна культурна спадщина України. Співпраця з ЮНЕСКО |
 |
Положення про Всеукраїнський відкритий конкурс читців імені Тараса Шевченка |
|
|
|||||||||
 |
Народні аматорські мистецькі колективи | |
«Міжнародні та Всеукраїнські культурно-мистецькі заходи регіонів України» |
|
Народне мистецтво карпатського регіону України | |
Фольклорні колективи України |
|
2.3.7. Законодавство про неприбуткові організації та благодійництвоВ Україні досі не прийнято окремого закону про неприбуткові (некомерційні) організації, але неприбуткові організації у сфері культури існують, працюють, і навіть користуються деякими пільгами.Справа в тім, що ще 1997 року прийнято дуже важливе доповнення до статті 1 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке визначаило цілу низку типів організацій і закладів неприбуткового характеру (зокрема, й у сфері культури), що користуються податковими пільгами. На жаль, чіткого визначення неприбуткової організації ця стаття не містить, тому податкові органи часто трактують її на свій розсуд – неприбутковими часто вважають лише такі організації, що взагалі не провадять господарчої (підприємницької) діяльності. Згаданий пункт 7.11 “Оподаткування неприбуткових установ і організацій” цієї статті такий великий і різнобічний, що фактично сам дорівнює цілому закону. До того ж у ньому йдеться не лише про оподаткування: пункт 7.11.1. дає, по суті, розлоге визначення неприбуткових установ і організацій через перелік кількох їх типів: “7.11.1. Ця стаття застосовується до неприбуткових установ і організацій, які є: а) органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами і організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів; б) благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями, створеними з метою проведення екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками ... ... г) іншими, ніж визначені у абзаці “б” цього підпункту юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів…” Аби мати право на податкові пільги, передбачені статтею 7.11 закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, НПО має бути зареєстрована в місцевій податковій адміністрації. Податкова адміністрація може чи то зареєструвати організацію, чи відмовити – якщо, скажімо, вона вбачає щось „підприємницьке” в характері основної діяльності організації. Заявник при цьому не має права оскаржувати цю відмову в суді. Закон України „Про благодійництво та благодійні організації” регулює питання створення, реєстрації, функціонування й принципів оподаткування таких організацій. Він також містить перелік форм діяльності, які можуть розглядатися як благодійництво (а отже, дають право на деякі податкові пільги). Цей закон також визначає, між іншим, що адміністративні (накладні) видатки благодійницької організації не можуть перевищувати 20% її загальних видатків. Питання податкових пільг для благодійників регулюються статтею 5.2.13 згаданого Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”. Ця стаття визначає, що сума благодійних пожертв виключається з бази оподаткування податком на прибуток, якщо ця сума є не менша від 2% і не більша за 5% сумарного доходу, що обкладається цим податком. Обсяги благодійної підтримки, що виходять за ці межі, оподатковуються на загальних підставах. На погляд багатьох експертів і діячів культури, такі фіскальні стимули є занадто незначними, аби істотно вплинути на розвиток бізнесового благодійництва в Україні. Загалом же правова база для діяльності „третього сектора” в Україні є водночас і неповною, і занадто ускладненою, що не надто сприяє розвитку неприбуткових організацій, зокрема – благодійних. Підсумовуючи цей побіжний огляд законодавчої бази культурної сфери, можна дійти загального висновку, що Україна в цьому плані, можливо, належить до європейських лідерів за кількістю законів, прямо присвячених регулюванню тих чи інших питань культури. Доволі розвиненим є пам’яткоохоронне законодавство, авторське право; спеціальними законами регулюється діяльність більшості галузей культури – театральна справа, музеї, бібліотеки, кінематографія, радіо і телебачення. Інша річ – що дієвість деяких законів залишається невисокою; є чимало положень, які погано враховують особливості галузі культури. Зокрема, заклади, підприємства та організації культури мають надто мало податкових пільг (у порівнянні з більшістю сусідніх європейських держав), недостатнім є стимулювання меценатства та благодійництва. На відміну від більшості країн Європи, Україна не має цілісного й дієвого законодавства про неприбуткові організації. Законодавчий протекціонізм щодо вітчизняних культурних індустрій в Україні також потребує значного посилення. Усе це не дозволяє зняти з порядку денного питання масштабного реформування правової бази культури в Україні, ключовим елементом якого має стати прийняття нового Закону України про культуру. |
|
Інформація про УЦКД | Наукові розробки | Бібліотека праць | Методичні розробоки | АІС ''Народна творчість'' Наш банер | Мапа сайту | Посилання | Контакти | Архів новин | Блоги науковців УЦКД Обласні центри народної творчості | Голодомор 1932-1933 рр. |
||||||
|
||||||
