|
|
 |
Нематеріальна культурна спадщина України. Співпраця з ЮНЕСКО |
 |
Положення про Всеукраїнський відкритий конкурс читців імені Тараса Шевченка |
|
|
|||||||||
 |
Народні аматорські мистецькі колективи | |
«Міжнародні та Всеукраїнські культурно-мистецькі заходи регіонів України» |
|
Народне мистецтво карпатського регіону України | |
Фольклорні колективи України |
|
2.4. Фінансування культури2.4.1. Бюджетне фінансування галузі культуриВ сучасній Україні для більшості закладів, організацій, і навіть підприємств культури державної та комунальної власності головним джерелом фінансових надходжень залишаються кошти бюджету – державного чи місцевого. Це робить культуру доволі вразливою на фінансові труднощі держави.Як свідчить статистика, бюджетне фінансування культури в Україні значно зменшилося в 1993-1998 рр. В наступні роки (1999-2004) обсяги бюджетних видатків номінально зростали помітно, але їх частково нівелювала інфляція. В 1999 році (в розпал фінансової кризи) реальні бюджетні видатки на культуру складали трохи більше 60% від рівня 1996 р. До того ж зростання видатків на культуру переважно було меншим, ніж зростання ВВП та доходної частини держбюджету. Видатки на культуру в держбюджетах 1991-2004 років не перевищували 0.33 % ВВП, склавши до 1% від видатків консолідованого бюджету. У 2005 році видатки на культуру на душу населення склали $8.5, тобто за 5 років зросли більш як учетверо. Якщо порівняти ці показники з сусідніми країнами, як-от Польщею та Росією, побачимо, що у відсотковому вираженні „культурні витрати” України лише трохи поступаються сусідам, але в грошовому вимірі витрати на душу населення у нас набагато менші, ніж у Польщі чи Росії (табл. 2.4). Таблиця 2.4. Державне фінансування культури в деяких східноєвропейських країнах, 2000
Таблиця 2.5. Видатки на культуру і мистецтво в консолідованому державному бюджеті України, млн. грн., 2001-2006
Таблиця 2.6. Видатки держбюджету на культуру й мистецтво (за осн. статтями витрат), 2000-2006 рр.
Якщо порівняти розподіл бюджетних видатків на культуру між загальнодержавним (федеральним) та регіональним рівнем у трьох сусідніх країнах – Україні, Росії та Польщі, - то співвідношення виявиться майже однаковим – 15-16% (див. табл. 2.4). Однак у Польщі частка участі місцевих органів влади у фінансуванні культури в 1990-х рр. постійно зростала, внаслідок проведення політики децентралізації. Статистичні дані 1995-2004 рр. показують, як на структуру культурних витрат держави впливають явні чи неявні пріоритети влади. З таблиці 2.7. видно: якщо Польща в 2000 році витратила на музеї 14% свого “культурного бюджету”, Російська Федерація – 34%, то Україна – лише 5,6% . Натомість на виконавські мистецтва наші сусіди витрачали в кілька разів меншу частку коштів, ніж Україна. Такі відмінності змушують ставити питання про посилення фінансової підтримки пам’яткоохоронної справи в Україні – хоча б до рівня Польщі. Таблиця 2.7. Структура видатків на культуру в бюджетах деяких посткомуністичних країн
**) Усі види виконавських мистецтв, з театром включно. Пріоритети фінансування різняться на державному та на регіональному рівнях: Міністерство культури має дбати передусім про національні та державні заклади культури і мистецтва (театри, музеї, мистецькі колективи, вищі мистецькі навчальні заклади, держцирки тощо). Воно також витрачає значну частину свого бюджету на культурно-мистецькі заходи загальнодержавного значення – фестивалі, конкурси, відзначення свят тощо. Натомість регіональні та місцеві органи фінансують передусім бібліотеки, школи мистецтв, клубні заклади, а також місцеві театри та музеї. Погляньмо на розподіл видатків державного бюджету за статтями витрат (табл. 2.6.) та за видами закладів культури (табл. 2.8). Частка окремих видів закладів у видатках Мінкультури не є стабільною. Зокрема, для бібліотек цей показник мінявся від 10,5% в 1993 році – до 4,3% у 1998-му; для кінематографії – від 1,3% (1998) до 10,2% (2000). На відміну від фінансування державних закладів культури, фінансування загальнодержавних культурно-мистецьких заходів (фестивалів, свят, виставок тощо) є цільовим і проводиться на конкурсній (тендерній) основі. Як видно з табл. 2.8, частка такого цільового фінансування могла в окремі роки перевищувати 40% бюджетних видатків на культуру. Таблиця 2.8. Структура видатків Мінкультури України за статтями
Тендерна процедура визначення виконавців таких заходів допускає й участь недержавних культурних організацій. Однак тендери часто є непрозорими, з малою кількістю учасників. До того ж так фінансуються лише заходи, включені до плану роботи Мінкультури. Підсумовуючи огляд прямого бюджетного фінансування культури, слід зазначити, що його недоліками традиційно є розмитість пріоритетів і нестабільність загального розподілу витрат, незначна роль конкурсних механізмів фінансування конкретних проектів (заходів), а також - недофінансування культури, тобто невиконання планових бюджетних показників, що часто мало місце в 1990-і роки, але інколи трапляється й тепер. Наприклад, у 2001 році фактичні видатки держбюджету на культуру склали тільки 150 млн. грн. при плані 215 млн. При цьому навчальні заклади профінансовано майже на 100% (38,9 млн. грн.), театри та інші заклади виконавських мистецтв одержали 41 млн. замість планованих 49,7 млн. грн., а заклади культури (бібліотеки, музеї, заповідники) – менш ніж половину планованого (27,37 млн. замість 62,5 млн. грн.). В останні роки фінансування культури з державного бюджету постійно зростало – від 278.6 млн. грн. у 2003 році – до 659.6 млн. у 2006-му. (див. Табл. 2.6). Особливо значним виявилося зростання в 2005 році – майже в півтора рази, при цьому тричі піднімалася зарплатня працівників галузі (загалом майже на 25%). З іншого боку, на підвищення зарплатні пішло майже все нарощування видатків на культуру, при цьому незначно зросли видатки на забезпечення основної діяльності закладів і мистецьких колективів. У 2005 році майже 144 млн. грн. одержали навчальні заклади галузі (зростання на 79%), 137.7 млн. грн. – виконавські мистецтва, 5.8 млн. грн. – творчі спілки, 2.5 млн. - наукові установи, 30 млн. було призначено на заходи з підтримки української мови. Власні доходи національних і державних мистецьких закладів і колективів зросли на 40%, склавши 50.3 млн. грн. (з них 40.5 млн. – від основної діяльності). Фінансування закладів культурної спадщини (музеї, заповідники) зросло до 42 млн. грн. (порівняно з 28 млн. грн. у 2004 році). Видатки на передплату періодичних видань для бібліотек зросли в кілька разів і склали до 2 млн. грн. Ще 9 млн. грн. витрачено на закупівлю українських книжок для бібліотек. Однак хід виконання бюджету в 2005 та 2006 роках показав, що саме лише зростання видатків ще не вирішує проблем: воно може не дати ефекту, якщо не супроводжуватиметься удосконаленням механізмів фінансування. Наприклад, на кіновиробництво в бюджеті 2005 року планувалося витратити майже 50 млн. грн., але недосконалі й неповороткі процедури використання коштів на кіновиробництво за держзамовленням призвели до того, що реально на кіновиробництво було витрачено за рік лише 26.5 млн. грн. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Інформація про УЦКД | Наукові розробки | Бібліотека праць | Методичні розробоки | АІС ''Народна творчість'' Наш банер | Мапа сайту | Посилання | Контакти | Архів новин | Блоги науковців УЦКД Обласні центри народної творчості | Голодомор 1932-1933 рр. |
||||||
|
||||||
