|
|
 |
Нематеріальна культурна спадщина України. Співпраця з ЮНЕСКО |
 |
Положення про Всеукраїнський відкритий конкурс читців імені Тараса Шевченка |
|
|
|||||||||
 |
Народні аматорські мистецькі колективи | |
«Міжнародні та Всеукраїнські культурно-мистецькі заходи регіонів України» |
|
Народне мистецтво карпатського регіону України | |
Фольклорні колективи України |
|
3.4.3. Вища культурно-мистецька освітаЇї місія - підготовка кваліфікованих професійних творчих працівників для галузі культури (музикантів-виконавців, композиторів, художників, скульпторів, дизайнерів, архітекторів, акторів та режисерів театру, кіно й телебачення, кінооператорів, мистецтвознавців, музикознавців, фахівців з менеджменту культури, бібліотечних працівників тощо). На 2006 рік в Україні діяло 11 культурно-мистецьких вищих навчальних закладів (ВНЗ):
В Україні також діє шість середніх спеціальних мистецьких шкіл-інтернатів, створених для навчання особливо обдарованих дітей з усіх регіонів України. Це - 4 музичні школи-інтернати (у Києві, Львові, Одесі, Харкові), Державна художня середня школа ім. Т.Шевченка (Київ), а також спеціалізована художня школа-інтернат «Колегіум мистецтв у Опішні» (Полтавська обл.), де готують майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Хоча масштабної, комплексної реформи в системі мистецької освіти за роки незалежності й не відбулося, все ж істотні зміни в ній таки відбулись. По-перше, відбулася деідеологізація культурно-мистецької освіти. Зникли обов’язкові в радянську добу “основи марксизму-ленінізму” тощо, натомість вивчаються модерні мистецькі течії і школи, збільшено питому вагу дисциплін, пов’язаних із соціологією мистецтва, психологією художньої творчості, мистецьким менеджментом тощо. По-друге, в державних ВНЗ запроваджено платне навчання (поруч із безкоштовним) - так зване “контрактне”. Близько третини студентських місць у державних мистецьких ВНЗ надається студентам-контрактникам, решта – за рахунок бюджету займається студентами, що пройшли конкурсний відбір. Головною причиною введення платної форми навчання є, вочевидь, недостатнє бюджетне фінансування ВНЗ. По-третє, прийнято низку спеціальних законів, що сформували нову правову базу культурно-мистецької освіти («Про позашкільну освіту», «Про вищу освіту» та ін.). Одначе, специфіка мистецької освіти у цих правових актів врахована недостатньо. Цей недолік покликаний усунути новий Закон про культуру, підготовлений МКТ України в 2006 році. По-четверте, з’явилося чимало нових спеціальностей, пов’язаних із загальними змінами в культурній сфері – таких, як арт-менеджери, соціологи мистецтва, дизайнери моди, продюсери тощо. По-п’яте, більшість навчальних курсів у мистецьких ВНЗ викладаються нині державною українською мовою, тоді як у 1991 році викладання майже суцільно велося по-російськи. Втім, і сьогодні російська мова викладання домінує в мистецьких ВНЗ південних і східних регіонів України (Харків, Одеса, Донецьк, Крим). По-шосте, з метою підтримки обдарованих студентів мистецьких ВНЗ для них засновано персональні державні стипендії: 35 персональних стипендій Президента України, 48 стипендій Вер¬ховної Ради України, 5 стипендій Кабінету Міністрів України. До основних проблем, з якими сьогодні стикається культурно-мистецька освіта, можна віднести:
|
|
Інформація про УЦКД | Наукові розробки | Бібліотека праць | Методичні розробоки | АІС ''Народна творчість'' Наш банер | Мапа сайту | Посилання | Контакти | Архів новин | Блоги науковців УЦКД Обласні центри народної творчості | Голодомор 1932-1933 рр. |
||||||
|
||||||
