|
|
 |
Нематеріальна культурна спадщина України. Співпраця з ЮНЕСКО |
 |
Положення про Всеукраїнський відкритий конкурс читців імені Тараса Шевченка |
|
|
|||||||||
 |
Народні аматорські мистецькі колективи | |
«Міжнародні та Всеукраїнські культурно-мистецькі заходи регіонів України» |
|
Народне мистецтво карпатського регіону України | |
Фольклорні колективи України |
|
6.2. Базова мережа закладів культуриБазові заклади культури, до яких належать будинки культури, клуби, бібліотеки, залишаються основним місцем культурного відпочинку та мистецького аматорства у тисячах сіл та містечок по всій Україні. Радянська влада створила мережу цих закладів ще у 1920-30-х роках, аби замінити нею традиційні інституції, що обслуговували духовні потреби населення, – тобто передусім церкви, що вважалися на той час реакційними, а також осередки «Просвіти», що їх більшовики вважали «буржуазно-націоналістичними».Саме ця частина радянської культурної спадщини залишається нині єдиною інституційною базою культурного розвитку у невеликих містах та селах. За іронією долі, вона часто виступає базою для відродження саме тієї традиційної української культури, для подолання й витіснення якої вона первісно задумувалася. Сьогодні базова мережа закладів культури включає:
Базова мережа закладів культури належить місцевим громадам або ж районним чи обласним органам місцевого самоврядування, й утримується з місцевих (міських, сільських, селищних) бюджетів. У 2006 році було прийнято зміни до Бюджетного Кодексу, за якими фінансування сільських і селищних закладів культури мало перейти на районні бюджети, але цю зміну не було впроваджено в бюджетну практику ані 2006-го, ані 2007-го року, тож поки що не можна судити, наскільки позитивно вона вплине на фінансовий стан закладів культури на селі. За офіційними даними, близько 90 тисяч самодіяльних мистецьких колективів та кілька тисяч інших клубних формувань використовують ці заклади як свою основну базу. Чисельність та структура цієї базової мережі закладів культури визначається та реґулюється двома Постановами КМ України, №510 від 30.05.1997 «Про мінімальні соціальні норми забезпечення населення України публічними бібліотеками» та № 1775 від 12.11.1998 «Про норми забезпечення населення клубними закладами» (постанову КМУ, що встановлює мінімальні норми для мережі публічних бібліотек, докладніше обговорено в Розділі 4.3). Щодо базової мережі клубів та будинків культури, Постанова КМУ № 1775 встановлює такі норми: у малих селах (з населенням менше ніж 500 осіб) має бути клуб на 100-150 місць; для більших сіл (до 1000 мешканців) – клуб (будинок культури) на 150–200 місць. Ці клубні «місця» не конче мають бути в тому самому селі, оскільки менші села дозволено «приписувати» до клубних закладів у більших селах, якщо відстань між ними не перевищує 5 км. Для великих сіл і містечок з населенням від однієї до десяти тисяч мешканців соціальні нормативи передбачають 70–150 клубних місць на кожну тисячу мешканців, а для більших містечок (з населенням понад 10 тис.) – 30-50 місць на кожну тисячу. Нормативи передбачають також наявність районного будинку культури у кожному райцентрі та обласного центру народної творчості – у кожному обласному центрі. На центри народної творчості покладено, зокрема, завдання координування роботи районних, міських та сільських будинків культури і клубів області, надання їм методично-консультаційної допомоги, відслідковування тенденцій розвитку культурно-дозвіллєвої сфери в області. Згадана Постанова КМУ також зобов’язує місцеві органи влади скласти перелік усіх базових закладів клубного типу з метою дальшої реєстрації їх як неприбуткових організацій та, відповідно, надання їм податкових пільг. При цьому, однак, Постанова КМУ № 1775 зазначає, що передбачені нею нормативи є лише орієнтовними для формування мережі культурних закладів і не обмежують ініціативи місцевих органів влади. Іншими словами, якщо місцеві органи влади надумають закрити клуб через брак коштів, згадані «соціальні нормативи» не зможуть їм у цьому завадити. І, як це видно з даних, наведених у таблиці 6.6, реальне забезпечення громадян клубними «місцями» у більшості реґіонів України істотно відстає від окреслених норм, а мережа клубів – і далі скорочується, хоча й повільно. На жаль, економічна криза 1990-х років найболючіше зачепила саме місцеві громади – тому саме місцеві заклади культури (будинки культури, клуби, бібліотеки) найдошкульніше відчули її наслідки, передусім - різке зменшення фінансування за сумнозвісним «залишковим принципом». Як наслідок, мережа клубів та будинків культури системи МКТ скоротилася з 25 тисяч (з них 21 тис. у сільській місцевості) 1990 року до 17,9 тисяч (з них 14,9 тис. у сільській місцевості) року 2006. Іншим наслідком недостатнього фінансування стала відсутність належних ремонтів протягом десятиліть, брак оновлення музичних інструментів, сценічного обладнання, реквізиту тощо. Станом на січень 2006 року приблизно 3700 клубів працювали у пристосованих приміщеннях, понад 7.3 тисяч клубів потребували капітального ремонту, а 530 споруд перебували в аварійному стані (див. також табл. 6.7). Більшість сільських клубів в багатьох регіонах України не опалюються взимку. Брак коштів позначився не лише на стані приміщень, музичних інструментів чи, скажімо, костюмів для самодіяльних театрів, а й на зарплатах працівників культури – найнижчих з-поміж усіх інших галузей. Оскільки мінімальна зарплата в Україні, за законом, не може бути нижчою 420 гривень, то місцеві органи влади, не маючи достатньо коштів на утримання закладів культури та їх штатів, оформляють працівників культури на півставки, хоча ті нерідко й далі працюють на повну. Таким чином, у 2006 році в Україні налічувалося понад 24.5 тисяч частково зайнятих працівників культури – ледь не кожен п’ятий працівник галузі, і чи не кожен другий працівник закладів базової мережі. Ситуація з «півставочниками» особливо гостра у деяких найбідніших реґіонах країни. Зокрема, частково зайнятими є 80% культурних працівників у Тернопільській області, 59% у Житомирській та Сумській, 50% у Волинській. Якщо достатніх коштів на розвиток культурно-мистецької інфраструктури не мають місцеві бюджети, то можуть використовуватися бюджетні трансферти та субвенції з державного бюджету. Наприклад, інструмент субвенцій в останні роки активно використовується – для фінансування ремонтно-реставраційних робіт на культурних пам’ятках (загалом до 400 млн. грн. у 2006 році), на закупівлю книжок для місцевих бібліотек (до 16 млн. грн. у 2006 році), на придбання народних музичних інструментів для музичних шкіл ( 10 млн. грн. в тому-таки 2006 році). Однак що стосується трансфертів на фінансування культури, то, як уже зазначалося в розділі 2.4, існуюча методика обрахунку розмірів цих трансфертів є багато в чому необґрунтованою, й навіть контр-продуктивною з погляду стимулювання збалансованості розвитку культури в регіонах. Верховна Рада України намагалася виправити ситуацію зі скороченням базової мережі закладів культури, прийнявши Постанову № 2749 від 6.09.2005 р. „Про недопущення закриття соціально-культурних закладів у сільській місцевості”, що мала на меті захистити від ліквідації чи перепрофілювання клуби та бібліотеки на селі. Втім, цю постанову не підкріплено відповідними змінами в бюджетному законодавстві, що допомогли б сільським громадам належним чином утримувати свої заклади культури. Не маючи надто великих можливостей допомогти базовим закладам культури матеріально, міністерство культури і туризму України підтримує їх діяльність, організуючи та фінансуючи численні загальнодержавні культурно-мистецькі заходи (фестивалі, конкурси, огляди, семінари тощо), у яких беруть участь працівники культури, професійні митці та аматори з усіх регіонів України. Однією з найзначніших акцій такого роду був Всеукраїнський огляд народної творчості, проведений двічі – в 2001 та в 2005 роках. Огляд має два етапи – спершу проходять обласні огляди в усіх областях (регіонах) України, на яких аматорські колективи змагаються за право взяти участь у фінальному етапі огляду, що відбувається в Києві. На цьому етапі в кращих залах Києва протягом кількох місяців проходять 25 концертів кращих аматорів з усіх регіонів, безкоштовно для публіки. Міністерство культури також підтримує проведення численних загальнодержавних та регіональних фестивалів і конкурсів мистецького аматорства (пісні, танцю, народної музики, популярної пісні, театральні, дитячі, народних обрядів, ремесел тощо). Лише протягом 2006 року міністерством спільно з регіональними органками влади було проведено близько 40 таких заходів. Іншим заходом Міністерства культури, спрямованим на підтримку культурного розвитку регіонів, було проведення Всеукраїнського огляду матеріально-технічного стану сільських закладів культури (2003-2004 рр.). Цей огляд розкрив реальну складну ситуацію базової мережі, що спонукало багато сільських рад та райдержадміністрацій спрямувати більше уваги й коштів на ремонти й технічне оновлення клубів та бібліотек. Наприклад, до 30% сільських клубів Житомирщини та 22% клубів Донеччини одержали можливість ремонту внаслідок проведення огляду, в луганській області було відремонтовано 580 клубів та бібліотек. Одначе, як свідчать дані згаданого огляду (див. Табл. 6.7), ще більше закладів культури далі очікують на ремонт. Таблиця 6.6. Забезпеченість закладами культури та культурними послугами в регіонах України на 100 мешканців, 2003
Таблиця 6.7. Становище мережі клубних закладів у регіонах України, 2005
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Інформація про УЦКД | Наукові розробки | Бібліотека праць | Методичні розробоки | АІС ''Народна творчість'' Наш банер | Мапа сайту | Посилання | Контакти | Архів новин | Блоги науковців УЦКД Обласні центри народної творчості | Голодомор 1932-1933 рр. |
||||||
|
||||||
