|
|
 |
Нематеріальна культурна спадщина України. Співпраця з ЮНЕСКО |
 |
Положення про Всеукраїнський відкритий конкурс читців імені Тараса Шевченка |
|
|
|||||||||
 |
Народні аматорські мистецькі колективи | |
«Міжнародні та Всеукраїнські культурно-мистецькі заходи регіонів України» |
|
Народне мистецтво карпатського регіону України | |
Фольклорні колективи України |
|
Підпригорщук Я.В., провід. наук. співробітник УЦКД НА ЧАСІ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНЕ БАЧЕННЯ ПЕРСПЕКТИВ УКРАЇНИУкраїна впродовж всієї новітньої історії розвивалась стихійно. Про-голошена на початку 90-х років минулого століття орієнтація на країни Заходу не включала важливих складових цього розвитку. Тепер це належить зробити.Передусім слід визначити місце України у світі. Міжнародний валютний фонд субординував країни за їх обсягом виробництва продукції на душу населення і за ступенем їх використання, їх включеності у світовий інноваційний процес. За показником індексу людського розвитку Україна в середині 90-х років ХХ ст. займала 77 місце при 57-му Білорусії і відповідно 37-му Польщі. Серед країн із середнім рівнем розвитку цей показник для України впродовж 90-х років демонстрував спадну тенденцію. Для України з її недорозвиненою титульною нацією і державою і попри інтенсивні процеси глобалізації у світі ще має бути сформована на-ціональна ідея. У нас немає урядової національної політики, суб’єктом якої був би український народ як суверен держави та її творець. Спільної свідомості, збудованої на пізнанні правди про свою Батьківщину, українці не мають. Це головна причина політичних непорозумінь, розбіжностей, конфліктів між національно свідомими суспільними формуваннями та оглухлою до національних проблем владою. Відсутність такої свідомості зумовлена існуванням ідеологічного хаосу в Україні, що загрожує українській державності. Спільна свідомість нації здатна впливати на поведінку більшості громадян у тому, що за всіх соціальних і політичних неузгодженостей між ними існує недискусійне начало їхнього роду, мови і духовної екзистенції – це і є підвалиною національної ідеї. Найвагомішою складовою української ідеї на прийдешнє має бути міцна державність і відпорність до всякого підлабузництва і самоприниження перед сильними націями. З огляду на нашу історію, недавнє минуле, етноструктуру народу, наявність значних професійних сил і зростання економічної, політичної і культурної залежності від інших країн цілком зрозуміло, що головна загроза нашій національній ідеї чітко проглядається зі сходу. Тому творення нації, об’єднаної не лише історичною пам’яттю, мовою і культурою, потребує й залученням кожного громадянина до реалізації своїх здібностей. В контексті прийдешнього постіндустріального розвитку, а допоки – прискорення вирішення проблеми індустріальної стадії, – не варто спиратись на догму матеріалістичного тлумачення еволюції. Очевидно. з плануванням такого розвитку постає потреба у зміні сутності прибутку: на перший план виходить духовно-інтелектуальна складова, тоді як матеріально-речова частина прибутку залишається як функція ресурсного забезпечення. Вочевидь, у цієї частки прибутку є ресурсна частина, яка їх забезпечує. Це – інтелект людського розвитку у минулому поколінні або на попередньому етапі. Причім, ресурси зростання духовно-інтелектуальної частки – початкові, на відміну від ресурсів матеріального виробництва. Традиційно сюди включають здоров’я кожної людини і суспільства. Існує неабияка складність у визначенні інтелектуального розвитку. В ООН визнано універсальним виміром індекс розвитку людського потенціалу, індекс гуманітарного розвитку. Пріоритетність щодо ресурсів людського капіталу, накопичення якого слугує показником прогресу, визначає особливу увагу до тієї сфери суспільного буття, де виробляється і поширюється знання: наука, мистецтво, освіта, засоби масової інформації. Саме ці види діяльності, залучаючи інститут сім’ї, забезпечують соціалізацію людини, безперервність зростання її освітнього рівня, постійне зростання духовного світу. Сумарно ці види діяльності складають культуру. Саме через культуру в контексті її розвитку слід розглядати всю прийдешню систему життєдіяльності суспільного організму в найближчій перспективі. Сьогодні наше призначення полягає в тому, щоб вийти на прямий цивілізаційний контакт з Європою, прийняти у політиці те, що відповідає нашому духові та нашій культурі. Особливо зваженою має бути у процесі трансформаційних перетворень державна мовна політика – адже українська мова була не лише засобом спілкування і творення філософського коду нації, вона була і ще довго залишатиметься зброєю народу, кореневищем її державності. Передовий світ освоює нині постіндустріальну модель розвитку людства і для нас важливо подолати багатоукладність, вирватися із лабетів ресурсопоглинаючого індустріалізму. Входження в постіндустріальну стадію розвитку супроводжується зміною місця і ролі різних ресурсів у відтворювальному процесі. Фізичний капітал у його традиційному розумінні поступається місце людському, який визначає економічний і соціальний розвиток у національному багатстві країн. У структурі національного багатства людський капітал у шістнадцяти найрозвинутіших країн світу становить 65%, в Росії – 50,9%, в Україні – 53%. Цей інтегральний показник засвідчує ступінь нашого відставання від країн світу. Оскільки Держкомстат України оприлюднив методику обчислення цього показника по регіонах, можна простежити і регіональну строкатість щодо прийняття управлінських рішень. Нам належить пройти шлях, що його здолала Японія в другій половині ХХ ст., а задля повторення цього прикладу згідно концепції випереджаючого розвитку потрібно 30-50 років самовідданої праці українського народу за умови адекватної політики держави. Концепція наших перетворень має бути чітко визначена, схвалена суспільством. Передусім слід провести облік власності, зокрема, повернути власність, захоплену Росією у Севастополі. Це зовсім не означає зміну власності громадян, проте слід знати, що капітал належить не нашим політикам. Слід реконструювати всі інститути політичної системи України. Трапилось так, що провідні функціонери партій, що репрезентують незначну частку населення України і на наступних виборах можуть взагалі не потрапити до парламенту, нині захопили провідні місця в парламенті і державі. Це вони – верховоди п’ятої проросійської колони – виступають із сепаратистськими закликами. Безмежне коло питань, вирішення яких актуалізується в новітню для України добу, вимагає активізації культурних досліджень для мінімізації зусиль у процесі входження в коло держав європейської спільноти. |
|
Інформація про УЦКД | Наукові розробки | Бібліотека праць | Методичні розробоки | АІС ''Народна творчість'' Наш банер | Мапа сайту | Посилання | Контакти | Архів новин | Блоги науковців УЦКД Обласні центри народної творчості | Голодомор 1932-1933 рр. |
||||||
|
||||||
