|
|
 |
Нематеріальна культурна спадщина України. Співпраця з ЮНЕСКО |
 |
Положення про Всеукраїнський відкритий конкурс читців імені Тараса Шевченка |
|
|
|||||||||
 |
Народні аматорські мистецькі колективи | |
«Міжнародні та Всеукраїнські культурно-мистецькі заходи регіонів України» |
|
Народне мистецтво карпатського регіону України | |
Фольклорні колективи України |
|
Алієва Л.О., кандидат історичних наук, доцент ДАКККіМ ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ХУДОЖНЮ КУЛЬТУРУУ наш час дискусії щодо глобалізації культури обертаються навколо головного питання: благо це є, чи зло? По суті всі хто звертається до цієї теми, розподілилися на два протилежні табори: на думку перших глобалізація культури – це є здійснення багатовікової мрії людства про культурну єдність, інші вважають неминуче загибель традиційних культур [1].Трансформація суспільства в глобальному масштабі призвела до кардинальних змін в культурі та до глобального “узагальнення” культурного досвіду. Постає питання: що збереглось від художнього життя після того, як економічна глобалізація проникла в усі куточки нашого соціуму? Музика, театр, танець, “мильні опери”, фільми, проза та поезія, образотворче та монументальне мистецтво, дизайн і фотографія – все це є формами комунікації, яка є краєкутним каменем будь-якого цивілізованого суспільства. Мистецтво має говорити про глибокі переживання, воно живить наше відчуття задоволення, воно супроводжує нас у сумні хвилини та розважає, його використовують, аби налаштувати нас проти будь-чого. В деяких суспільствах окремі форми художньої творчості були навіть заборонені, оскільки вважались занадто агресивними абож небезпечними. Дедалі більше людей коженого моменту свого життя стикаються з візуальними образами чи музикою, що звучить як тло. Мистецтво ніколи не було маргінальним явищем, а зараз і годі. Будь яка реклама насичена елементами художньої творчісті, фільми і відео, як і музика перетворилися у великий бізнес. Теж саме відбувається з книжковою індустрією та деякими сегментами світу образотворчого мистецтва. Інтернет стає доволі ефективним засобом трансляції великої кількості різноманітних творів мистецтва. В той же час сотні тисяч митців намагаються власною працею хоч якось забезпечити своє існування, проте не багатьом вдається заробляти більше. Чому ж так важливо щоб художнє життя кожного суспільства не викликало занепокоєння небайдужих його суб’єктів під впливом глобальних економічних і культурних сил? Тут необхідно зупинитися на тому, що є важливим для будь-якої демократії. Бажано, щоб різні думки могли б бути висловлені, а кожен голос – почутим. Демократичне суспільство повинно мати публічну сферу, ментальний і фізичний простір, в якому обмін ідеями і обговорення різноманітних питань відбуватимуться без втручання як “агентів” держави, у яких можуть бути власні плани, так і комерційних кіл, єдиною метою яких є продати якомога більше, і не важливо чого саме. Мистецтво знаходиться в центрі демократичних дискусій і процесів формування емоційного ставлення до різноманітних питань життя. Необхідною також є доступність різноманітних способів художнього вираження та каналів комунікації. Уявлення людей формують книги, які вони читають, музика, яку вони слухають, фільми, які вони дивляться, зображення, які вони бачать. Це відбувається не на рівні раціонального обміну думками; і мистецтво, що включає всі можливі форми розваг і дизайну, торкається більш глибоких шарів нашої свідомості, емоцій, мотивів, потягів, еротизму, прихильності до гучних звуків або майже повної тиші, прагнення достатку, філософських схильностей або жаги до швидкого і брудного. Може статися так, що художній твір, який прийшов з іншої далекої частини світу, в конкретну мить історії зможе дати величезні імпульси окремим групам людей в суспільстві. Та найбільш важливо, аби істотна частина художньої комунікації відображала те, що відбувається саме в цьому суспільстві, в оточуючих його країнах і регіонах, щоб всі почуття, виражені засобами мистецтва, були пов’язані як з конфліктами, так і з прагненням до спільного співіснування, з особливим почуттям гумору чи естетичною прихильністю, яка існує саме в даному суспільстві. Існує суттєва демократична необхідність у тому, щоб розвиток та презентація мистецтва були більш-менш пов’язані з конкретним суспільством, саме тому увага багатьох вчених зовсім не безпідставно прикута до впливу сучасної економічної глобалізації на мистецтво. В цілому, головним пріоритетом всесвітньої вільної торгівлі є неповага до всього місцевого, локального. Чи означає це, що в багатьох суспільствах художнє життя стає “делокалізованим”, що більша частина суспільної уваги буде сфокусована на обмеженій кількості художніх творів і митців, яких пропагуватимуть всюди, що по всьому світові смаки будуть гомогенізовані, а митцям буде все складніше досягти значного рівня розповсюдження своїх творів навіть у власному середовищі. Більшість людей, які дивляться телевізійні програми, слухають музичні твори, читають художню літературу не цікавить, на чиї кошти відбувається створення та розповсюдження цих творів мистецтва. Однак у всесвітній битві – битві за величезну аудиторію або маленьку групу адептів – питання власності є ключовим, при цьому влада виявляється на всіх етапах. Це вибір одних митців і невизнання інших, надання лише окремим митцям можливостей широкого розповсюдження та пропагування своїх творів. Таким чином формується поле культурних можливостей, яким багато хто користується як єдино існуючим. У сучасному світі, де культурні конгломерати розповсюджують культурні витвори, яким вони надають перевагу, принципове питання полягає в тому, чиї історії нам розповідають, хто саме їх розповідає, яким чином вони створюються і розповсюджуються? Твори мистецтва дедалі все більше стають оболонкою для комерційного повідомлення і мають своїм завданням створення атмосфери, в якій продукується певна мета. Трапляється, що ця оболонка пов’язана з проявами насилля. Кожна художня програма транслює чиєсь уявлення про певну сферу, зміст, відображає спосіб життя, ідею задоволення, яка в свою чергу впливає на споживачів мистецтва. Але, можливо, що більш сприятливий вплив могли б мати теми, які не присутні у домінуючому дискурсі споживацької культури. Ці теми: повага, рівність, мудрість, співіснування, моральна поведінка, людська солідарність, зосередженість, стійкість тощо. Всі згадані теми, як і багато інших, в наш час, нажаль, не є актуальними в світі корпоративної культури. Ще одна загроза, пов’язана з глобалізацією, це ерозія урядового фінансування, коли корпорації знаходять можливості не сплачувати податків. Ерозія державного фінансування, бази державних доходів загрожує долі мистецтва, оскільки не надає податкового підґрунтя для його належного фінансування. В цілому, на уряд повинно бути покладено завдання здійснення власної системи підтримки мистецтва і культури, та створення правил для регулювання положення вітчизняної культурної продукції в різних закладах сфери культури. В Україні сьогодні інтенсивно відбуваються суспільні перетворення трансформаційного характеру в духовній культурі, особливо в художній сфері. Складається нова соціальна реальність, відповідно до якої формується і нова художня. Перші ознаки художньої реальності як особливого стану художньої культури певної епохи вже починають осмислюватись [2, 13]. Використані джерела:
|
|
Інформація про УЦКД | Наукові розробки | Бібліотека праць | Методичні розробоки | АІС ''Народна творчість'' Наш банер | Мапа сайту | Посилання | Контакти | Архів новин | Блоги науковців УЦКД Обласні центри народної творчості | Голодомор 1932-1933 рр. |
||||||
|
||||||
