|
|
Василь Васильович НЕВОЛОВ
 Народився 05 вересня 1948 р. на Дніпропетровщині.
У 1966 році закінчив з відзнакою Дніпропетровське театральне училище. Після закінчення керував народним театром на Житомирщині. В 1974 р. закінчив театрознавчий факультет Київського державного інституту ім. І.К.Карпенка-Карого. В 1978 році закінчив аспірантуру цього ж інституту. У 1988 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю «Театральне мистецтво» (тема «Театральний процес на Україні і критика 70-х років»).
Впродовж 1988-2003 років працював у центральному апараті Міністерства культури та мистецтв України на посадах старшого, провідного, головного інспектора відділу театрів, головного редактора репертуарно-редакційної колегії з драматургії, головного спеціаліста-головного редактора, начальника відділу-заступника начальника Управління з питань мистецтв, в.о. начальника Управління. Одночасно з 1976 по 2000 роки – старший викладач, доцент Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого, де викладав курси історії театру, вів семінар з театральної критики. З 1976 року – член Українського театрального товариства (згодом – Національної спілки театральних діячів України), з 1985 року – член Спілки журналістів України, з 1997 року – член Національної спілки письменників України. З 2001 р. дотепер – професор Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва, де викладає власний авторський курс «Авторське право».
В.Неволов є також автором низки публікацій в мистецьких альманахах, часописах, збірниках, автор 7 оригінальних п’єс і 25 перекладів драматургічних творів з різних мов.
Очолював і був членом журі багатьох міжнародних і всеукраїнських театральних фестивалів. З вересня 2005 р. – завідувач лабораторії народного мистецтва Українського центру культурних досліджень, з червня 2006 року – завідувач сектором мовної культури Міністерства культури і туризму України.
Заслужений діяч мистецтв України. Одружений. Має двох дітей.
Захоплення: театр, драматургія, телебачення.
Основні праці В.Неволова з культурних досліджень:
| 1. |
Рухома естетика» в сучасній періодичній пресі // Театральна культура. - 1984. - «Мистецтво», Київ. - № 10. |
| 2. |
Виховання школярів засобами театрального мистецтва. – Київ, 1996, С.20. |
| 3. |
Про деякі тенденції розвитку сучасної української драматургії //Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2001. - № 1, С. 70-76, № 2, С. 90-96, № 3. |
| 4. |
Класика сьогодні на українській сцені // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2002. - № 2, С. 56-64. |
| 5. |
Ревізія сприйняття. Погляд на вітчизняну сцену у новому столітті.– Профспілки України. – 2002. - № 3. – С. 76-79 (вітальня музичного театру). |
| 6. |
Одвічний рух козацтва в часі… (історія сценічних прочитань «Енеїди» І.П.Котляревського) //Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2003. - № 4, С. 57-63. |
| 7. |
«Одкровення від Дзекуна» (рецензія на виставу Черкаського обласного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка «Великий льох» Т.Г.Шевченка) //Літературна Україна. – 2004. - № 6. – С. 4. |
| |
|
