|
|
СУСПІЛЬНІ ФУНКЦІЇ ТА РЕСУРСИ КОМПЛЕКСНОГО МОНІТОРИНГУ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
В постіндустріальному суспільстві, позначеному складними, багатогранними процесами, важливим інструментом регуляції суспільного життя є моніторинг різних сфер його діяльності. Нині моніторинг визначають як «постійне відстеження якогось процесу задля встановлення його відповідності попереднім припущенням або бажаному результату» [1]. Важливу роль у самоорганізації духовно-інтелектуального життя кожної країни відіграє (або має відігравати) і моніторинг її художньої культури (далі – МХК), під якою ми розуміємо «найстійкіший у своїй мінливості гуманістичний регіон культури, до якого входять дві системи: 1) система закладів, що забезпечують умови виробництва, підготовку кадрів, управління, розподіл, поширення і споживання художньої культури; 2) система творів мистецтва» [2]. Втім, в Україні досі здійснювалися лише мінімоніторинги окремішніх невеличких сегментів вітчизняної культури, проте щодо запровадження масштабного комплексного обстеження розвитку сучасної культурно-мистецької сфери в нашій країні досі не йшлося.
Враховуючи багатоаспектність і багаторівневість культурно-мистецького моніторингу, у пропонованому дослідженні ми зупинимося лише на двох його аспектах, а саме: на визначенні функцій, що їх може виконувати комплексний культурно-мистецький моніторинг у розвитку України, і ресурсах, необхідних для його здійснення (детальніше щодо структури і методики МХК див. [3]).
Визначити коло функцій МХК слід, по-перше, виходячи з його завдань (накопичення і систематизація відомостей про різні аспекти художньої культури України), по-друге – зі специфіки здійснення МХК, наріжними компонентами якого мають стати його кінцевий продукт (електронна база даних «Художня культура України») і сам процес здійснення моніторингу, який, з огляду на безпрецедентну в історії української культури масштабність поставленого завдання, потребуватиме залучення фахівців та соціальних інститутів різного профілю. Тобто, МХК має стати, з одного боку, інструментом витворення цілісної інформаційної картини культурного розвитку України у ХХІ ст., з іншого боку – шансом її культурно-мистецьких, наукових, освітніх, підприємницьких, державно-управлінських інститутів продемонструвати свою дієвість, кваліфікованість і злагодженість у вирішенні конкретного системного завдання.
Отже, основними функціями МХК нам вбачаються:
- Акумулятивна – паспортизація відомостей про різні аспекти художньої культури України, зокрема: про культурно-мистецькі події, науково-дослідницькі й мас-медійні рефлексії з приводу вітчизняної художньої культури, офіційні документи, що стосуються художньої культури України, фінансово-економічні оцінки її стану, результати соціологічних опитувань щодо вітчизняної культурно-мистецької сфери тощо. Кінцевий продукт має висвітлити не лише розвиток української національної культури і навіть вітчизняної культури в ширшому сенсі (культурно-мистецьку продукцію та діяльність культурних інституцій різної етно-культурної та навіть надетнічно-«глобазованої» спрямованості), але й наплин культурних потоків, які перетинаються в Україні (зарубіжні теле- і радіоканали, що ретранслюються в Україні, зарубіжні Інтернет-ресурси, якими послуговуються громадяни України – зокрема, статистичні відомості про їх відвідуваність громадянами України тощо).
- Інформаційна – надання суспільству різноманітних інформаційних послуг щодо сучасного стану художньої культури в Україні. Фактично, інформаційна функція є «зовнішньою» проекцією функції акумулюючої, «розгорнутою» в бік суспільства (споживача інформації).
- Експертна – активізація інтелектуальних ресурсів суспільства для створення МХК. Ця функція спонукає, з одного боку, до виявлення специфічного фахового потенціалу представників різних сфер діяльності – професійно-мистецької, наукової, освітянської, державного управління, підприємництва тощо – щодо здійснення власного внеску в МХК, з іншого боку – посилювати актуальність художньої культури для цих сфер.
- Соціально-консолідуюча – єднання культуротворчих і, ширше, інтелектуальних сил України на терені спільного системного завдання – витворення МХК. Матеріалізацією цієї функції може стати виникнення нової розгалуженої сфери діяльності (адже комплексний моніторинг потребуватиме залучення значних кадрових ресурсів), отже й нового творчо-наукового середовища, що може стати потужним знаряддям впливу на культурний процес в Україні.
Зазначені функції перебувають у тісному взаємозв’язку, практично ніколи не постаючи в чистому вигляді. Скажімо, виконання акумулюючої функції неодмінно передбачає оцінку, аналіз (бодай побіжний), а отже й певну експертизу обстежуваного явища. У свою чергу, експертиза явища передбачає накопичення відомостей про нього, а отже експертна функція набуває рис акумулятивної функції. З іншого боку, суспільно-консолідуюча функція, як «соціоемоційний мотор» МХК, неможлива як без інформування суспільства (принаймні його зацікавлених сегментів) про перебіг МХК, так і без його експертних оцінок – з огляду на специфіку предмету, що спрямована передусім на активізацію інтелектуальної діяльності.
Які ж ресурси здійснення МХК в Україні?
- Культурно-мистецький – наявність в країні інтенсивного культурно-мистецького життя. Скажімо, в одному лише Києві, за різними оцінками, в сезон з вересня по червень щодня відбувається по 50-60 заходів з різних видів мистецтва і художньої літератури (як професійних, так і аматорських). Цей ресурс – основна «сировинна» база МХК, без якої моніторинг втрачає сенс.
- Науково-дослідницький – наявність професійної науково-дослідницької бази культурологічних досліджень (як з кожного виду мистецтва та напрямку культурної діяльності, так і з загальних питань культури) та відповідних фахівців – інформагентів (постачальників інформації для МХК) і концептуаторів (розробників і вдосконалювачів МХК). Ступінь розвиненості цього ресурсу означатиме й ступінь професійності здійснення МХК. Неоднаковий ступінь науково-інтелектуальної забезпеченості різних сфер культури може спричинити й неоднаковий (часом разюче неоднаковий) ступінь висвітленості різних складників художньої культури (скажімо, між висвітленістю «академічного» мистецтва, шоу-бізнесу і художнього аматорства).
- Державно-управлінський – усвідомлення органами державної влади та місцевого самоврядування важливості МХК для розвитку вітчизняної культури, запровадження режиму правового, організаційного та фінансового (бюджетного) сприяння у його здійсненні. Доцільна розробка і впровадження окремої державної програми щодо підготовки та впровадження МХК.
- Фінансово-підприємницький – готовність недержавних підприємницьких структур надати спонсорську і меценатську підтримку МХК. Цей ресурс є найбільш проблематичним: по-перше, оскільки залучення спонсорських коштів на потреби культури є проблематичним в принципі, по-друге, оскільки приватні підприємці не завжди охоче оприлюднюють відомості про організовані під їхнім патронатом заходи (особливо, коли йдеться про т.зв. «корпоративи», у яких, зокрема, нерідко беруть участь відомі митці та «зірки» шоу-бізнесу, а отже і мистецька цінність та рівень професійності менеджменту таких заходів нерідко бувають вищими, ніж у деяких цілком публічних акціях).
- Мас-медійний – готовність ЗМІ надати інформаційну «промоцію» МХК. Втім, дія цього ресурсу значною мірою залежатиме від дії інших ресурсів, в яких зосереджені власники ЗМІ – передусім, фінансово-підприємницького і державно-управлінського.
- Ідейно-психологічний – наявність «волонтерів культури», готових до безкорисливого здійснення МХК насамперед з «надособистісних», «ідейних» міркувань або усвідомлюють МХК як інструмент здійснення «вищих» ідейних завдань. Оскільки ідейно-психологічний ресурс має різну природу, всередині ідейно-психологічного у виникає низка субресурсів: державний патріотизм («любов до рідного краю» в усьому його розмаїтті), етнонаціоналізм («любов до власного народу»), «відданість мистецтву» тощо.
Втім, попри назагал позитивність і плідність МХК для вітчизняної культури, його здійснення потенціює й певні ризики. Серед них – ризик ідейно-ціннісний, коли результати і сам перебіг моніторингу можуть викликати досить різну реакцію з боку носіїв певних політико-ідеологічних поглядів і ціннісних установок. Скажімо, не виключено, що обстеження культурного життя столиці Ураїни та низки обласних центрів (в т.ч. в Центральній Україні) виявить, що більшість заходів ґрунтується на російськомовній культурі (особливо щодо діяльності літературних студій, шоу-бізнесу, аматорських рок- і поп-груп, бардівського мистецтва), а значна кількість виконаних музичних творів і виставлених картин «не мають українського етнічного колориту». Певне, такі «неправильні» результати навряд чи викличуть позитивну реакцію з боку осіб та соціумів з українсько-націоналістичною орієнтацією. Або ж, навпаки, зростання питомої ваги україномовних культурних практик на сході й півдні України здатне збудити аналогічну негативну реакцію з боку місцевих русофілів.
В будь-якому разі, комплексний моніторинг художньої культури України, в разі успішності його здійснення, буде якісно новим починанням на шляху об’єктивного самопізнання українського суспільства – в усьому його розмаїтті, «таким, яким воно є».
Висновок. Здійснення комплексного моніторингу художньої культури України, розробка і вдосконалення його методико-методологічних засад є нагальним завданням вітчизняного культурного розвитку. Такий моніторинг здатен відіграти роль не лише інструменту дослідження культурних процесів, але й самостійного чинника розвитку культури України, консолідації її інтелектуально-культурницьких сил. Його реалізація в такій іпостасі можлива за умов забезпечення відігрівання ним низки суспільних функцій (акумулятивної, інформаційної, експертної, соціально-консолідуючої). У свою чергу, здійснення цих функцій стане можливим за умов піднесення Моніторингу в ранг важливого загальнонаціонального завдання та залучення з метою його здійснення найрізноманітніших ресурсів - культурно-мистецького, науково-дослідницького, державно-управлінського, фінансово-підприємницького, мас-медійного, ідейно-психологічного та ін.
Перелік посилань:
- Новейший словарь иностранных слов и выражений. – Минск: Современный литератор, 2003. – С. 540.
- Борев Ю.Б. Эстетика / Борев Ю.Б. – (изд. 4, доп.) – М.: Политиздат, 1988. – с. 204-205.
- Різник О.О. Літопис культурно–мистецького життя України: методико–методологічні засади / Різник О.О. // Культурна трансформація сучасного українського суспільства : матеріали Всеукр. наук. конф. [«VII Культурологічні читання пам’яті Володимира Подкопаєва “Культурна трансформація сучасного українського суспільства”»], (Київ, 4-5 червня 2009 р.) / М-во культури і туризму України, Український центр культурних досліджень. – К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв України, 2009. – Частина 2. – С. 160-167.
| |
|
